Це наша вічна скорбота

         28 листопада – День пам’яті жертв голодоморів. В цей день вшановується пам’ять тих, хто загинув мученицькою смертю, «голодною смертю» і вшановуються ті, хто виборов собі життя інколи і страшною ціною.

            Тож в Плужненському професійному аграрному ліцеї  стало традиційно відзначати День пам’яті жертв репресій. Цьогорічний День пам’яті було проведено в гуртожитку Плужненського ПАЛ. Вихователь гуртожитку Поліщук В.П. розповів студентам історію про те, чому були голодомори і чому тодішня влада замість того, щоб запобігти голодові, зробила його «штучним».

         Ковальчук Яна – учениця групи №35 зачитала спогади людей. Які приклавши нелюдські зусилля змогли вижити. Їхні розповіді вражають.

         Вихователь гуртожитку Паламарчук С.В.   продекламувала вірш «Навмисний голод», написаний чотирнадцятилітнім юнаком в 1940 році. Під час голодомору йому було шість років.

         Мерцями всіялося поле

         Ні хрестика і ні могил

         То був такий навмисний голод

          Чи, Боже, й Ти вже був безсилий?

         Після цього студентам було запропоновано перегляд документального фільму «Голодомор», під час якого панувала тиша. На очах проглядалися сльози… Плакала душа за тих людей, які помирали нізащо «з голодним оскалом на обличчі».  Враження студентів не можливо передати словами.

         Це наша історія, наш біль, наше горе, наш смуток.

           Це наша вічна скорбота.

                                               Паламарчук С.В. вихователь гуртожитку ППАЛ