МЕНІ ГОСПОДЬ ДАВ ДУШУ ЖУРАВЛИНУ…

(посвята Василю Кравчуку – письменнику Ізяславського району)

Говорять, щоб взнати, треба полюбити, а щоб полюбити, ―треба пізнати. Тому 30 листопадав у Плужненському аграрному ліцеї завіса зали відкрила у великому людському горі Реквієм для людини, ім’я якій Великий Подолянин – Василь Іванович Кравчук. Людини, котра вибрала собі долю сама. Члени предметного гуртка «Зґарда» перегорнули сторінки життєпису нащадка козацького роду. Слухачі поринули у роздуми про світ дитинства у мальовничій Кіндратці, перейнялися трагічними роками Голодомору і Другої світової війни. Студенти Даниленко Н., Гайдамака О.., Яремчук А., Гойко Н., Ковальчук Я. згадали про становлення особистості митця у роки вчителювання у селах Білеве і Ріпки, 30-літнє очільництво в Ізяславській дитячій музичній школі. І наголосили, що музичні твори, художнє слово супроводжувало В.Кравчука на кожній стежині, у кожній думці.

         Минали роки, залишаючи по собі хвилини радості і печалі у серці митця. Виросли сини, зростають онуки. Але і болем скраєне серце людини роками довгими з втратами важкими. Батько не повернувся із полум’я війни, не стало брата Володі, сестри Лідії, відійшла за небокрай мати письменника, полинула у вічність дружина Марія, але пам’ять не згасла, уклавшись строфами на аркушах. Сумовиті вірші-посвяти рідним Василя Івановича декламували у передмовній тиші зали  Козачук Д., Драчук М., Тимчук Г., Кравчук В., Задорожна Ю. Гортаючи світлину життя студентки Даниленко Н., Яремчук А. розповіли про Кравчука-публіциста, «Почесного громадянина Ізяслава»,  автора пісень «Гімн Ізяслава», «Гімн ліцею», «Гімн муніципальної служби», розповіли про життєві нагороди В.Кравчука – члена Спілки письменників України, заслуженого працівника культури України; наголосили про творчий спадок, що налічує близько 40 книг. Реквієм, у звуках симфонічної музики, супроводжувався читанням поезій письменника: «Моє багатство», «У мене є шматочок світу…», «В країну поезії», «Перемога і біль», «Пам’яті брата Володі», «Пам’ять»,  «Прости нам, сестро…»,  «Марії», «Чи є в людини крила?..»,  «В центрі літа». Затим студенти провели екскурсію у музеї Василя Кравчука, який функціонує на базі ліцею, щоб мати нагоду увійти в світ легендарної людини.

Та відлетіли птахи у вирій осінній – серце Василя Кравчука перестало битися, а душа розправила крила журавлинні, щоб оселитися у райському саду, серед жоржин і янголів. На спомин про себе митець залишив велику любов до України, рідного краю, щиру любов до батьків, повагу до людей і ніжне кохання двох сердець. Все це – відгукується у його книгах – потрібно тільки читати їх в унісон з власною совістю і серцем. Власне від мене, прийми читачу «Посвяту», бо і я – «розлучилася» з побратимом, однодумцем, другом.

Свіча мерехтить, на сльозі не згасає,

Тріпоче душа –  дивним спалахом був.

Ховається погляд його, серед зали –

У полум’ї слова, у полум’ї дум.

Востаннє розправив крило понад димом,

Свічу запалив  у натомлений час…

Був світлим наставником, батьком і сином,

Той вогник палаюче гріє  – не згас.

А свічка, міліючи воском, ридає

Освячує  Райську дорогу митцю.

На спогаді слово – його, вже немає…

Для Бога тримає молитву свою.

За долю окрайця землі дорогої,

Вишневі садки, верболози, Горинь…

За волю Вкраїни, години святої

За сонце у небі й  духовну теплінь.

                                                     Галина Даниленко-Зінчук

                                                     керівник гуртка. старший викладач

                                                     Плужненського ПАЛ