Ні, то не біографії сторінка,
Не просто згадка із минулих літ –
Моя бабуся, неписьменна жінка,
Мене казати вчила «Заповіт».
Так декламувала поезію учениця Плужненського ліцею у вітальній залі навчального закладу Кшеменецька А. затим, пролунали слова ведучих – Прокопчук І.,Мизака М. про відкриття фольклорно-етнографічної світлини, приуроченої Великому Кобзарю у рамках Міжнародного фестивалю, під гаслом «Воз’єднаймося ж, брати мої!». Своя хата – своя держава. Так розумів Шевченко, так повинні розуміти і ми – одна з найдавніших націй у Європі. Отож, ми як народ, маємо давню історію, маємо національну культуру, свої звичаї, своїх духовних пастирів. «Ми -- маємо Шевченка….бо не вбило Тарасової віри у повалення самодержавства десятирічне ув’язнення. У найтяжчі години надія і неспалима віра в «сім’ю вольну, нову» гартувала його дух і волю», -- звучали пророчі слова вустами Дацюк А.Шевченко мріє приїхати на Україну, побувати на Дніпрі і жити в ріднім краї. І так сталося, Великий Кобзар подорожував і Подільськими просторами від Кам’янця-Подільського до Почаївської лаври. Тому був проїздом у нашому древньому Ізяславі 1848 року, коли ми були Волинською губернією. Свої враження від подорожі письменник висловив у творі «Варнак». Для присутніх у світлині, Панчоха В., Ліщинович М., Дацюк С. розіграли епізод із перебування Шевченка на Поділлі. Приємно здивувала згадка Шевченка і пісенне підтвердження цьому Шумеляк А. про українку Настю, яка полонила серце турецького султана і стала непереможною Роксоланою. У березневому цвітінні зали учні декламували твори Т.Шевченка, вклонялися Кобзареві дівчата 25 групи від імені інших народів, втілюючись в образи.
Вечір відбувався в етнографічному стилі, тому пісенні твори Т.Шевченка виконувалися у супроводі баяна. Окрім ліцеїстів, учасниками святковості були керівники художньої самодіяльності Колісняк А., Хеленюк Ю. Своєрідним віншуванням Тараса став виступ дівчат Даниленко Н., Гойко Н., Яремчук Г. – це ліричний танець з рушниками і сповіддю Ковальчук Я. перед портретом:
Не забули тебе, батьку
В Ізяславськім краї.
Твоїм іменем живемо, твоє ім’я славим…
Не забули Тараса Шевченка і наші земляки. Спасибі, тобі, Кобзарю, що навчив любити свій край, промовляють юнаки 24 групи, перевтілившись у якусь мить у Ю.Ряста, В.Остапчука, І.Римарука, М.Ткачука, Л.Левицького.
Гарною сподіванкою для учасників і глядачів стала присутність завжди бажаного гостя. Звичайно – це Василь Кравчук. У вітальному слові ліцеїстам, Василь Іванович подякував за «щасливу зустріч» з Шевченком, за виконані твори і, українське дивослово. Також, Кравчук презентував збірку поезій про Т.Шевченка, яка приурочена 200-ій річниці від дня його народження. Присутні у залі слухали твори і напутнє слово земляка-письменника.
Коли промінь сонця опустився на вікно святкової зали, я опустила завісу світлини, теоремою життя: «Поки б’ються серця людей Планети, звучатиме і голос Великого Кобзаря, бо слово його росло з рахманного чорнозему пісні і думи, з глибинного кореня народу і первісної чистоти духу. І заяріло воно на верховинах слави мудрістю пророка і поетичним ясновидством, і його вогнистий знак виписав на небесах вічності праведні письмена: Україна і Мати-Україна».
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Країна наша – мрія Кобзаря!
Молитовно звучав «Заповіт», у який втілено українську душу, тому, мабуть, і називається неофіційним Гімном України. Виконували твори «Тополя», «Садок вишневий коло хати», «Думи мої..», «Пісня бандуриста», а насамкінець, хор учасників святковості виконав музичний твір «Реве та стогне Дніпр широкий…».
Отож, пам’ятаймо Шевченкову весну, пам’ятаймо Шевченка, як людину нації. Бо поет дав розіп’яти себе за народ, за Україну, як Христос. Він карався, мучився, але не каявся. Хоч знав, що може воскреснути хіба тільки його дух. А воскреслий дух – воскресить Україну. Слава Шевченку, слава!..
Організатор світлини
Старший викладач ліцею
Керівник предметного гуртка «Згарда»
Г.А.Даниленко-Зінчук |